Амп, П’єр

Амп, П’єр (фр. Hamp, Pierre; справжні прізвище та ім’я — Бурійон, Анрі Луї (Bourrillon, Henri Louis); 23.04.1876, м. Ніцца, тепер регіон Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція — 20.09.1962, м. Везіне, тепер регіон Іль де Франс, Франція) — письменник. Зачинатель жанру виробничого роману. Писав французькою мовою.

Амп, П’єр

(Hamp, Pierre)

Справжнє ім’я Анрі Луї
Справжнє прізвище Бурійон
Рік народження 1876
Місце народження Ніцца, Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція
Рік смерті 1962
Місце смерті Везіне, Іль-де-Франс, Франція
Напрями діяльності літературна творчість


Відзнаки

Премії Лауреат премії Лассерре (1920), літературної премії Французької академії імені Ж. Дюпо (1953)
Почесні звання 1920 — кавалер, з 1925 — офіцер ордена Почесного легіону


Життєпис

Амп зростав у сім’ї кухаря, який хотів бачити сина кондитером, для чого у 14-річному віці влаштував його в кондитерську «Лаборд» у м. Парижі. Сам Амп вже тоді хотів стати письменником.

1893 отримав за один із своїх нарисів премію Філотехнічної асоціації.

У 1894–1899 Амп працював у готелях у м. Лондоні.

У 1900 повернувся до Франції, вступив до Народного університету міста Белльвілль. Навчаючись там, зблизився з соціалістичним рухом, тісно спілкувався з колами, близькими до журналу «Кайє де ла канзен» і його фундатором Ш. Пегі, а також із політичними діячами Л. Блюмом, Ж. Жоресом і політико-літературним товариством «Спілка за правду».

1902 залишив навчання, працював службовцем Північної залізниці, а з 1908 — директором вокзалу у м. Булонь-сюр-мер.

1908 вступив до Вищої школи громадських робіт, отримав по закінченні диплом інспектора громадських робіт і працював за цим фахом у містах Камбре і Ліллі.

Під час Першої світової війни працював інженером у Міністерстві озброєння і боєприпасів.

1922–1928 був одним із видавців журналу «Депеш колоніаль е марітім».

1925 працював у Міністерстві громадських робіт, з 1929 — знову став інспектором громадських робіт.

Згодом працював директором ткацької фабрики, викладав у Школі готельного господарства в Канаді.

Побував у багатьох країнах Центральної Європи, у Північній Африці (1923), США (1930, 1936, 1937).

Під час Другої світової війни та окупації Франції працював журналістом, публікував статті у газетах «Франс соціаліст» (1942–1944), «Ле руж і ле бле» (1942), «Жерміналь» , «Ательє» (обидві — 1944), через що після звільнення Франції був заарештований і звинувачений у колабораціонізмі. Через 3,5 місяці за відсутності доказів звільнений без виправдання.

Після війни займався літературною творчістю.

Творчість

Творчий шлях Амп починав як новеліст [збірка «Десять оповідань, написаних у департаменті Нор» («Dix contes écrits dans le Nord», 1908)].

Згодом у Ампа виникла ідея під єдиним заголовком «Людська праця» («La Peine des hommes») написати цикл романів про різні професії. Так з’явилися його романи:

  • «Свіжа риба» («Marée fraîche», 1908);
  • «Шампанське» («Vin de champagne», 1909);
  • «Рейки» («Le rail», 1912);
  • «Старателі» («Les chercheurs d’or»);
  • «Перемога механіки» («La victoire mécanicienne», обидва — 1920);
  • «Пісня пісень» («Le cantique des cantiques», 1922);
  • «Льон» («Le lin», 1924);
  • «Смерть золота» («La mort de l’or», 1933);
  • «Наш щоденний хліб» («Notre pain quotidien», 1937);
  • «Мотори» («Moteurs», 1941);
  • «Кіловат» («Kilowatt», 1957) та інші;
нариси: 
  • «Нова честь» («Un nouvel honneur», 1922);
  • «Нова фортуна» («Une nouvelle fortune», 1926);

а також біографічні твори:

  • «Мої професії» («Mes métiers», 1930);
  • «Треба, щоб ви народилися знову» («Il faut que vous naissiez de nouveau », 1935);
  • «Вічний» («l’Éternel», 1948).

Амп започаткував новий жанр літератури — «виробничий роман» або фактографію, який згодом розвинувся у СРСР із виникненням руху робітничих кореспондентів. Як реаліст Амп вперше ввів у художній текст опис різних стадій виробничого процесу в натуралістичній манері, що надихалася творчістю Е. Золя. Стиль творів Ампа чіткий, точний і діловий. Його твори мали шляхетну мету — уславити працю. Він викривав жалюгідне становище робітників, соціальну несправедливість. Однак виробничі процеси цікавили його більше, ніж людська психологія.

Амп писав також новели, у яких співчував простим людям; він об’єднав ці твори у цикли «Люди» («Gens») і «Розслідування» («Enquêtes»).

Написав також 4 п’єси для театру (найвідоміша «Насамперед, будинок» («La maison avant tout», 1923)), понад 300 статей у більш ніж 100 французьких і зарубіжних газетах.

Повне зібрання творів Ампа становить 40 томів. Його твори перекладалися 8 мовами. У колишньому СРСР у 1920-і він був письменником, твори якого найбільше перекладали, насамперед, російською та українською мовами (наклади сягали 350 000 примірників).

В Україні у 1920-х Амп вважався модним письменником, критики називали його романи «монументальними пам’ятниками індустріальної культури сучасної Франції». Українською мовою окремі твори А. переклали В. Підмогильний, Г. Виноградова, К. Рубинський.

Нагороди

Лауреат премії Лассерре (1920), літературної премії Французької академії імені Ж. Дюпо (1953).

З 1920 — кавалер, з 1925 — офіцер ордена Почесного легіону.

Твори

  • Le Rail. Paris : Gallimard, 1935. 280 p.
  • Moteurs. Paris : Gallimard, 1941. 288 р.
  • Mes métiers. Paris : Gallimard, 1943. 304 p.
  • У к р а ї н с ь к і п е р е к л а д и — В’язниця // Червоний шлях. 1925. № 9. С. 66.
  • Що сталося // Глобус. 1925. № 13. С. 301–303.
  • Пригода // Глобус. 1925. № 15. С. 344–345.
  • Механік Рожо. Зразковий службиста. Харків, 1926.
  • Люди: Оповідання. Харків : ДВУ, 1927. 152 с.
  • Шампанське. Харків : Український робітник, 1928.
  • Оповідання. Харків : ЛіМ, 1931. 94 с.

Література

  1. Labou R. Histoire de la litterature française contemporaine. Paris : Éditions Crès et Cie, 1924.
  2. П’єр Амп (до приїзду в СРСР) // Культура і побут. 1927. № 39. С. 6.
  3. Noble D. I. Pierre Hamp : vie et œuvre. Liverpool : University of Liverpool, 1952. 100 p.
  4. История французской литературы. Москва : Издательство АН СССР, 1963. 646 с. Т. 4.
  5. Pierre Hamp, inspecteur du travail et écrivain humaniste. 1876–1962. Paris : L’Harmattan, 2006. 254 р.
  6. Schor R. Le monde de la parfumerie grassoise d’après un roman populiste, le cantique des cantiques de Pierre Hamp // Recherches régionales. Alpes-Maritimes et contrées limitrophes. 2014. №207. URL: https://www.departement06.fr/documents/A-votre-service/Culture/archives/recherches-regionales/cg06_recherchesregionales207_7.pdf

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Глухова С. В. Амп, П’єр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амп, П’єр (дата звернення: 19.11.2019).