Ампліфікація у стилістиці


Ампліфіка́ція у стилі́стиці (лат. аmplificatio, букв. — розширення, збільшення) —

1) фігура мови, що полягає в навмисному нагромадженнів реченні чи кількох суміжних реченнях однотипних мовленнєвих конструкцій або окремих слів, що виражають синонімічні поняття.

2) Один із видів шкільних вправ для розвитку мовлення, що полягає в поширенні простих речень.

3) Збільшення обсягу тексту під час перекладу з однієї мови на іншу.

Історична довідка

Прийом ампліфікації вживався творах античності, зокрема в сатирах Ювенала, в циклі промов «Катілінарії» Цицерона та ін. Автор естетичного трактату «Про піднесене» Псевдо-Лонгін характеризує ампліфікацію як прийом, заснований на розширенні та множинності. За його словами, вона об’єднує окремі частини в ціле, посилюючи предмет зображення. У Середньовіччі техніка риторичної ампліфікації широко використовувалася в зарубіжній медитативній літературі, а також різножанрових творах давньоруського письменства, наприклад, у «Слові про Закон та Благодать» митрополита Іларіона, проповідях Кирила Туровського.

Згодом ампліфікацію застосовували представники полемічної літератури Іван Вишенський, Лазар Баранович, Іпатій Потій та ін.

Цей прийом притаманний також поетиці класичної української літератури — Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та інших авторів.

Ампліфікація активно використовують у своїх текстах письменники-постмодерністи: Ю. Андрухович, Л. Дереш, М. Меднікова, Є. Пашковський та ін.

Класифікація

Існують різні підходи до класифікації ампліфікації. За одним із них, розрізняють два основні види ампліфікації:

  • звичайна ампліфікація-перелічення;
  • перелічення з ефектом висхідної чи низхідної градації.

Особливості різновидів

Звичайна ампліфікація-перелічення — нагромадження близьких за значенням однотипних компонентів (слів, словосполучень, однорідних речень).

Перелічення з ефектом висхідної чи низхідної градації — розміщення мовних одиниць у тексті за принципом підвищення або спаду змістового та емоційного напруження.

Значення

Ампліфікація — засіб текстопородження і красномовства.

За допомогою цього прийому можливо повно й різнобічно змалювати події, людей, предмети. Або заглибитися в суть досліджуваного явища, окресли його нюанси. Майстерно застосована ампліфікація посилює образну виразність, експресивність, ритмічність мовлення.

Однак зловживання цим прийомом може призвести до беззмістовного багатослівʼя.

Приклад

«Ось той блідий хлопець, те змарніле, виголодніле тіло, з тим дитинячо дрібним личком — се був його одинокий син. А той одинокий його син був братоубійник. Він, батько, знав про се. А як і про се ніхто не знав, він знав про се. І воно так буде до кінця життя його, до останнього віддиху його».

(Кобилянська О. Земля // Буквоїд. URL: http://bukvoid.com.ua/library/olga_kobilyanska/zemlya/111.html (дата звернення: 14.08.2019))

Література

  1. Матушек О. Ампліфікація в проповідях Лазаря Барановича // Актуальні проблеми української літератури і фольклору. 2011. Вип. 16. С. 65–78.
  2. Гринишин У. Експресивно-прагматичний потенціал ампліфікованих конструкцій з апосіопезою // Рідне слово в етнокультурному вимірі. 2013. С. 80–88.
  3. Плотникова Г. М. Експансія викладу як монтажна техніка української постмодерної прози // Міжнародний вісник: культурологія, філологія, музикознавство. 2016. Вип. ІІ (7).

Автор ВУЕ

Т. В. Ковтун

Див. також

Ампліфікація психічного розвитку;

Ампліфікація у біології;

Ампліфікація у економіці.

Покликання на цю статтю:
Ковтун Т. В. Ампліфікація у стилістиці // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Ампліфікація у стилістиці (дата звернення: 21.09.2019).