Альдабра

Descarga.png

Альда́бра ато́л (фр. Atoll d’Aldabra; англ. Aldabra Atoll) — кораловий атол в Індійському океані, у Мозамбікській протоці, належить державі Сейшельські Острови, об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО (з 1982).

Історична довідка

Арабські мореплавці відвідували острови групи Альдабра ще в 11–12 ст., про що свідчать карти того часу. Однак поселення на островах араби не створювали. Європейці (португальська експедиція на шляху до Індії) відкрили Альдабру в період між 1500 і 1512.

У 17–18 ст. атоли Альдабра, Астов і Космоледо стали пристановищем для сейшельських піратів. Проте бази, створені тут, мали тимчасовий характер через відсутність ресурсів і прісної води. У 1840 острівна група Альдабра, поруч із рештою Сейшельських островів, була адміністративно приєднана до британської колонії на острові Маврикій. У 1903 Сейшельські острови реорганізовано в окреме коронне володіння Великої Британії.

У 1960-х уряди Великої Британії та США планували перетворити Альдабру на військову базу. Цим намірам завадила хвиля протестів, що прокотилася світом. Лондонське королівське товариство взяло атол під свою опіку й збудувало тут науково-дослідну станцію.

1965 Велика Британія вивела острівні групи Дерош, Фаркуар, Альдабра та деякі інші зі складу свого коронного володіння Сейшельські острови й об’єднала їх із островами архіпелагу Чагос у Британську територію в Індійському океані. 28.06.1976 Велика Британія надала Сейшельським островам незалежність, а в січні 1977 під юрисдикцію новоутвореної держави була передана острівна група Альдабра.

У 1982 ЮНЕСКО включила атол Альдабра до списку Світової спадщини.

Характеристика

Острівна група Альдабра складається з розташованих по колу атолів Альдабра, Астов, Космоледо, а також коралового острова Ассампшен. Загальна площа суходолу і внутрішніх лагун усіх островів становить бл. 176 км². Острівна група Альдабра входить до складу так званих Зовнішніх Сейшельських островів.

Атоли Альдабра, Космоледо й Астов офіційно є незаселеними. Вони проголошені заповідними зонами й охороняються законами Республіки Сейшельські Острови. Доступ людей до цих атолів обмежений спеціальними перепустками. Заселеним є тільки острів Ассампшен, на якому мешкає кілька рибалок. У західній частині острова — невелике поселення. На острові є злітно-посадкова смуга, яка раніше, коли тут добували гуано, приймала легкомоторну авіацію.

Альдабрський пастушок (Dryolimnas cuvieri aldabranus)

Атол Альдабра — другий за розміром атол у світі (після острова Різдва, або Кірітіматі у Тихому океані). Площа атолу — бл. 155 км². Протяжність із заходу на схід — приблизно 34, а з півночі на південь — близько 14 км. Атол складається з понад 40 островів і рифів, із яких найбільшими за площею є острови Сур, Медіа, Оесте й Полімні.

В основі атолу — кратер згаслого вулкану, на якому виросла вапнякова башта зі скелетів коралових поліпів. Вершина цієї башти лише на кілька метрів виступає над поверхнею океану.

Альдабрська черепаха (Dipsochelys dussumieri)
Атол загальновідомий своєю ендемічною фауною (див. Ендеміки). Тут мешкає найбільша у світі популяція велетенських черепах (Testudinidae), загальною кількістю бл. 152 тис. Ці черепахи належать до ендемічного виду альдабрська черепаха (Dipsochelys dussumieri).
Ставкова мадагаскарська чапля (Ardeola idae)
Серед представників місцевої фауни: зелена морська черепаха (Chelonia mydas); бронзовоокий гекон (Aeluronyx); останній нелітаючий птах басейну Індійського океану — альдабрський пастушок (Dryolimnas cuvieri aldabranus), ставкова мадагаскарська чапля (Ardeola idae), яка розмножується тільки на Мадагаскарі й Альдабрі, єгипетська чапля (Bubulcus ibis), священний ібіс (Theskiornis aethiopica abbotti), фламінго (Phoenicopterus ruber roseus), сейшельська нектарниця (Nectarinia dussumieri); акула-молот (Sphyrna mokarran) тощо. Зареєстровано 1 тис. видів комах, включно зі 127 видами метеликів, 36 з яких є ендемічними.

Приблизно 2 тис. га суходолу вкриті мангровими хащами. Представлено 273 види квітучих рослин і папоротей, 19 з яких є ендемічними.

Значення

Атол Альдабра — яскравий приклад океанічної острівної екосистеми. Він є притулком для понад 400 ендемічних видів і підвидів (включно з рослинами, безхребетними й хребетними). Це природна лабораторія для наукових досліджень і відкриттів.

Цитата

«… Головний внесок у науку, який може зробити дослідження Альдабри, можливий тільки за умови повного збереження острова для довгострокових досліджень». «… The major contribution which the study of Aldabra can make to science can only be made by the total preservation of the island for long-term studies».
— (Із меморандуму Ради Лондонського королівського товариства з приводу перетворення Альдабри на військову базу, квітень 1967. Цит. за: Griffin D. J. H. The Aldabra Research Station // Notes and Records of the Royal Society of London. 1974. Vol. 29, No. 1. P. 111).

Додатково

2015 знято документальний фільм «Альдабра. Подорож до таємничого острова» (режисер С. Ліхтаг, Чехія), що розповідає про атол Альдабру. Головними героями стрічки стали: черепаха Елві, кокосовий рак Бастер і водяна птаха Снупер.

Література

  1. Griffin D. J. H. The Aldabra Research Station // Notes and Records of the Royal Society of London. 1974. Vol. 29. № 1. P. 111–119.
  2. Иванова О. Я. Сейшельские Острова. Москва : Восточная литература РАН, 2000. 46 с.
  3. Сейшельские острова. 3-е изд. Москва : Авангард, 2004. 160 с.
  4. Бурыгин С. М., Шейко Н. И., Непомнящий Н. Н. Мальдивы, Маврикий, Сейшелы. Жемчужины Индийского океана. Москва : Вече, 2007. 320 с.
  5. Довгаль Г. Д. Географія. Харків : Веста, 2009. 416 с.
  6. Атол Альдабра // Острів знань. 2012. URL: podorozg.ostriv.in.ua/publication/code-4214CBDD072E7/list-18C8FF64F27
  7. Пешак Т. П. В начале мироздания // GEO. Непозанный мир: Земля. 2013. URL: http://www.geo.ru/puteshestviya/v-nachale-mirozdaniya
  8. Утко Е. В. 100 мест всемирного наследия ЮНЕСКО. Москва : Эксмо, 2014. С. 76.
  9. Артеменко А. Альдабра // Острова мира. 2015. URL: http://ostrov-mira.ru/aldabra/
  10. Юрьева М. В. Атлас мира: Максимально подробная информация. Москва : АСТ, 2017. С. 65.
  11. Routledge international handbook of Island Studies: A world of islands / Ed. by G. Baldacchino. Oxford : Routledge, 2018. 460 p.
  12. Aldabra Atoll (Seychelles) // UNESCO. URL: http://whc.unesco.org/en/documents/108996

Автор ВУЕ

І. В. Шліхта

Покликання на цю статтю:
Шліхта І. В. Альдабра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альдабра (дата звернення: 19.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 12.07.2019