Алетейя (у філософії)

Але́тейя (грец. ἀλήϑεια — правда, істина) — поняття класичної античної філософії на позначення пізнаванного (того, що можна пізнати), істини як раптом осягненого знання.

Алетейя — філософська категорія, сформована у давньогрецькій класичній думці (Сократ, Платон, Аристотель). Істина тут виступає не як традиційно усталена достовірність, «правильність», а як щось раптом усвідомлене, розкрите для себе в момент інтуїтивного осяєння, «тут і нині». Алетейя — не реальність, а її осягнення, яке людина фіксує у словах, творах мистецтва. Так особистісний досвід стає суспільним надбанням.

Література

Разинов Ю. А. Истина и тайна: четыре аспекта греческой алетейи // Известия Саратовского университета. Новая серия. Сер. "Философия. Психология. Педагогика". 2012. Т. 12. Вып. 2. С. 29–33.

Автор ВУЕ

В. Е.Туренко

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Алетейя (у філософії) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алетейя (у філософії) (дата звернення: 20.10.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ