Акт Злуки


Акт Злуки. Урочисте проголошення Акту Злуки на Софійському майдані 22.01.1919

Акт Злу́ки — документ Директорії УНР та урочисте проголошення акта про об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної республіки в єдину незалежну державу 22.01.1919. «Універсал Директорії Української Народної Республіки» надруковано у першому номері «Вісника Української Народної Республіки» (різновиди назви документу: Акт Злуки, Акт Соборності, Акт об’єднання, Універсал Соборності тощо).

Акт Злуки став завершальним актом зустрічного поступу двох державних утворень на західних і східних українських теренах. 01.12.1918 у Фастові укладено попередню угоду між повстанською Директорією та представниками ЗУНР про наступне об’єднання обох частин України в єдину державу. Продовженням цього процесу стало ухвалення 03.01.1919 в м. Станіславові Українською Національною Радою рішення про злиття ЗУНР та УНР «в одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку». Наступним кроком мало стати законодавче затвердження Трудовим Конгресом України об’єднання обох республік.

День — 22 січня — був обраний політиками не випадково, оскільки збігався з річницею Четвертого Універсалу Центральної Ради, який проголошував самостійність УНР. Детальний план урочистого святкування об’єднання українських земель був розроблений міністром освіти І. Огієнком. Урочисте проголошення Акта Злуки відбулося 22.01.1919 на Софійському майдані в Києві. На прохання Голови Директорії УНР В. Винниченка це зробив член Директорії Ф. Швець. У документі, зокрема, проголошувалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

23.01.1919 Трудовим Конгресом України представників ЗУНР (48 делегатів) введено до складу Трудового Конгресу. Відповідно до ухваленого закону «Про форми влади в Україні» ЗУНР перейменовано в Західну Область Української Народної Республіки (ЗОУНР). Остаточно визначити форму об’єднання двох республік мали Українські Установчі збори.

Фактично об’єднання носило радше формальний, аніж реальний характер. Уряд ЗОУНР користувався широкими повноваженнями і практично був непідзвітний Директорії УНР, республіки мали власні збройні сили. Часто обидва українські уряди проводили неузгоджену політику, між ними виникали серйозні суперечності та розбіжності. Найбільш заважали об’єднанню воєнні дії, в які обидві республіки були втягнені. Кожна з них сподівалася на військову підтримку іншої, але реально жодна з них не могла її надати. Більшість сучасних дослідників розглядають Акт соборності України від 22.01.1919 як морально-психологічний акт, а не нормативно-правовий. Водночас, навіть незреалізований, Акт Злуки залишався упродовж багатьох десятиліть символом і мобілізуючим фактором боротьби українства за суверенну соборну державу.

Література

  1. Соборність як чинник українського державотворення (до 90-річчя Акту Злуки). Київ, 2009.
  2. Гошуляк І. Тернистий шлях до соборності (від ідеї до Акту Злуки). Київ, 2009.
  3. Соборність України: історичний контекст і виклики сьогодення: Матер. круглого столу / Відп. ред. В. Ф. Верстюк. Київ, 2015.

Автор ВУЕ

О. М. Любовець