Австро-прусська війна (1866)


Австро-прусська війна (1866)

Австро-прусська війна (1866)

Початок 17.06.1866
Кінець 26.07.1866
Сторона: Пруссія Сторона: Австрія
Учасники: Мольтке, Гельмут Карл Бернгард фон Учасники: Бенедек, Людвіг Август Лицар фон
Угоди Празький мир 1866
Результат Об’єднання Німеччини під гегемонією Пруссії


А́встро-пру́сська війна́ 1866 (у німецькій історіографії частіше побутує «Німецька війна» (нім. Deutscher Krieg)) — війна, яка завершила боротьбу між Пруссією й Австрією за керівну роль у Німеччині; важливий етап у процесі об’єднання Німеччини під гегемонією Пруссії.

Безпосереднім приводом до війни, яка тривала з 17 червня до 26 липня 1866, послужив конфлікт через Шлезвіг і Гольштейн. Згідно з Віденською угодою 30 листопада 1864, укладеною після Австро-пруссько-датської війни, Шлезвіг перебував під владою Пруссії, а Гольштейн — Австрії. Готуючись до війни з Австрією, голова прусського уряду О. фон Бісмарк забезпечив нейтралітет Росії та Франції, а дипломатичну підготовку завершив підписанням 08 квітня 1866 союзного договору з Італією.

10 червня О. фон Бісмарк розіслав керівникам німецьких держав свій проект реформи Німецького союзу, яким передбачалося виключення з нього Австрії. Водночас прусські війська вирушили у бік Гольштейну, а 16 червня розпочали вторгнення до Ганновера, Гессена та Саксонії. У відповідь 14 червня за пропозицією Австрії, підтриманий більшістю дрібних німецьких держав, сейм Німецького союзу прийняв рішення мобілізувати союзну армію проти Пруссії. 17 червня Австрія формально оголосила війну Пруссії, хоча перебувала в несприятливій ситуації: вона поступалася в економічному та військово-технічному аспектах, а також змушена була вести війну на два фронти і зосередити значну частину сил на театрі військових дій проти Італії.

Австро-прусська війна 1866

Пруську армію очолював король Вільгельм I, але фактичними операціями керував генерал Г. Мольтке-старший. Їй протистояла австрійська Північна армія під командуванням генерала Л. Бенедека. На початку війни Пруссія мала успіхи практично в усіх бойових зіткненнях. Вирішальна битва, у якій взяли участь 221 000 пруссаків і 215 000 австрійців, відбулася 03 липня під селищем Садовою (нині м. Градець-Кралове, Чехія). Австрійська армія зазнала поразки та, втративши 44 000 чоловік (майже в 5 разів більше, ніж супротивник), змушена була відступити.

Під загрозою повної військової поразки, а також у зв’язку зі складним внутрішньополітичним становищем австрійський уряд пішов на мирні переговори, що відповідало й інтересам Пруссії. 26 липня у м. Нікольсбургу (тепер Чехія) підписано прелімінарний мир (так зване Нікольсбурзьке перемир’я), а 23 серпня в м. Празі (нині Чехія) — мирний договір.

За Празьким миром 1866 Австрія втратила Гольштейн, захоплений у Данії в ході війни 1864; визнала передачу Венеційської обл. до складу Італії; зобов’язувалася виплатити контрибуцію у розмірі 20 млн талерів, а також виходила з Німецького союзу. Наслідком цього стало створення під егідою Пруссії Північнонімецького союзу та вступ у завершальну фазу процесу об’єднання німецьких земель під зверхністю династії Гогенцоллернів. Натомість унітарна Австрійська імперія Габсбургів була перетворена в 1867 в дуалістичну Австро-Угорську монархію.

Територія Німеччини після війни

Література

  1. Lettow-Vorbeck O. von. Geschichte des Krieges von 1866 in Deutschland. Bd. 1–3. Вerlin, 1896–1902.
  2. История дипломатии : в 5 т. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Госполитиздат, 1959–1979.
  3. Галкин И. С. Создание Германской империи 1815–1871 гг. Москва : Высшая школа, 1986. 175 с.
  4. Чубинский В. В. Бисмарк: политическая биография. Москва : Мысль, 1988. 416 с.
  5. Троян С. С. Отто фон Бісмарк і колоніальне питання в Німеччині (1840–1890): Рівне : РІС. КСУ, 2011. 224 с.
  6. Акунін О. С. Нова історія країн Західної Європи та Північної Америки (1492–1918). Миколаїв : ТОВ Фірма Іліон, 2013. 575 с.

Автор ВУЕ