Абуль-Вафа

Абуль-Вафа
Сферична теорема синусів доведена Абуль-Вафою. A, B, C — сторони, що вимірюються в радіанах на одиничній сфері; a, b, c — протилежні кути.

Абу́ль-Вафа́ (араб. ابوالوفا البوزجانی‎‎; Абуль-Вафа Мухаммед ібн Мухаммед ібн Яхья ібн Ізмаіл ібн Аббас аль-Бузджані; 10.06.940, Бузджан, тепер село провінції Хорасан, Іран — 12.07.998, м. Багдад, тепер Іран) — арабський астроном, математик.

Абуль-Вафа

(ابوالوفا البوزجانی)

Рік народження 940
Місце народження Бузджан, Хорасан, Іран
Рік смерті 998
Місце смерті Багдад, Іран
Напрями діяльності астрономія, математика, арифметика, геометрія

Життєпис

У віці близько 19–20 років Абуль-Вафа переїхав до м. Багдада, на той час — центру науки ісламського світу. Брав участь у будівництві Багдадської обсерваторії, де пізніше працював. У цій обсерваторії містилися квадрант 6 м завдовжки та кам’яний секстант, довжина якого — 18 м. Крім математики та астрономії Абуль-Вафа знався на музиці та інженерії, керував Багдадською лікарнею. Абуль-Вафа. листувався з відомими арабськими вченими, наприклад, Абу Рейханом Біруні. Так, 998 Абуль-Вафа в м. Багдаді та Біруні в м. Ургенчі (тепер Узбекистан) спостерігали сонячне затемнення й на основі здобутих даних визначили різницю довготи між містами. На прикладі Багдада та Мекки Абуль-Вафа запропонував дві методики вирахування відстані між населеними пунктами. Зробив внесок у розвиток тригонометрії сферичної, зокрема одним із перших (водночас з аль-Ходжані та Ібн Іраком) на прикладі небесної сфери довів сферичну теорему синусів (теорему синусів для сферичних трикутників), також його вважають одним з імовірних авторів цієї теореми. Вивів формулу для синуса суми двох кутів. Імовірно першим увів функції тангенса, котангенса (за іншими даними це зробив аль-Марвазі), використовував функції секанса та косеканса. Склав таблиці синусів і тангенсів з інтервалом у 10' (15') та з точністю до 1/604, тобто до восьмого знаку після коми.

Автор численних книг з арифметики, геометрії, астрономії. «Кітаб аль-Маджасті» («Almagest») — найвідоміша праця Абуль-Вафа, у якій він описав рух небесних тіл, теорію вирахування розміру зірок, зокрема описав одну з нерівностей руху Місяця, яку пізніше повторно відкрив Тихо Браге. Абуль-Вафа використав методику математичного доведення, зрозумілу пересічному читачеві. За однією версією він створив коментар до однойменного твору Птоломея, за іншою, що підтверджував Біруні, — оригінальну працю, яка тепер зберігається в Паризькій національній бібліотеці. Також є автором низки книг: «Про те, чого варто навчитися до вивчення арифметики»; «Про те, що варто знати письменникам, торговцям та іншим в науці арифметики» (між 971 і 976), де вперше в арабському тексті використані від’ємні числа; «Про те, що необхідно реміснику з геометричних конструкцій», у якій використані праці Евкліда Александрійського, Архімеда та Герона Александрійського. Йому належать переклад арабською мовою праць Діофанта Александрійського, коментарі до математичних праць аль Хорезмі, Гіппарха Нікейського, Евкліда, Птолемея.

Література

  1. Berry A. Short history of astronomy from earliest times through the nineteenth century. London, 1898.
  2. Цейтен Г. История математики в древности и в средние века. Москва, Ленинград, 1932.
  3. Берри А. Краткая история астрономии. 2 изд. Москва, Ленинград, 1946.
  4. Матвиевская Г. П., Розенфельд Б. А. Математики и астрономы мусульманского средневековья и их труды (8—17 вв.): В 3 т. Москва, 1983.
  5. Johnson A. Abu al Wafa // Mathesis. 2014. Vol. 46. № 4.

Автор ВУЕ