Абрикос (Prunus armeniaca)


Абрикос (лат. Prunus armeniaca)

Абрико́с, абрикоса, жерделя, мореля, рурега (Prunus armeniaca) — плодове дерево роду слив родини розових.


Характеристика

Листопадне дерево 5–7, іноді до 15 м заввишки. Листки яйцеподібно-округлі, при основі майже серцеподібні, дрібнозубчасті, цілісні, нерівнопилчасті, з довгим черешком.

Характерна велика кількість сочевичок на молодих пагонах. Квітки білі або рожеві, майже сидячі, розпускаються до появи листків. Плодоносить на 3–4-й рік. Плід — соковито-м’ясиста однокістянка масою у дикорослих форм 3–18 г, у культурних — 5–80 г, жовто-помаранчевого кольору з червонуватим одностороннім рум’янцем. Шкірочка оксамитово-опушена, кісточка товстостінна, гладенька або шорстка. Плодоносить у червні–серпні.

Географічне поширення

Походження рослини до кінця не з’ясоване, виділяють від 3 до 6 можливих центрів походження рослини. Серед них найімовірніші — Китай і Середня Азія, де абрикос трапляється у дикорослому стані.

У культурі вирощують у багатьох країнах світу. В Україні в дикому стані не трапляється, розводять у садах, лісосмугах переважно на півдні. У поліській і лісостеповій зонах України абрикос часто вирощують з насіння, такі дерева називають жерделями. Найпоширеніший в Україні сорт — «червонощокий». Розмножують абрикос переважно щепленням на дичках або на аличі, рідше — насінням.

Практичне значення

Цінність плодів абрикоса зумовлена високим вмістом вітамінів, макро- і мікроелементів, цукрів тощо. Зокрема, плоди абрикоса містять цукри (7–22 % у свіжих, до 84 % — у сушених), органічні кислоти, пектини, бета-каротин, аскорбінову кислоту, тіамін, рибофлавін, флавоноїди, Калій, Ферум, Аргентум тощо. У насінні абрикоса є глікозид амигдалін, ферменти емульсин, лактаза і синільна кислота. Плоди абрикоса вживають в їжу у свіжому та сушеному вигляді (урюк, кайса, курага).

З абрикоса готують консерви, варення, соки, джеми, компоти. Насіння вживаються в їжу, використовують у народній медицині, з них отримують олію. З тріщин кори дерев виступає сік, що засихає на повітрі, утворюючи абрикосову камедь, яку застосовують у медицині, для виготовлення клею та емульсій. З деревини абрикоса виготовляють музичні інструменти.

Література

  1. Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Київ : Фітосоціоцентр, 2000. 432 с.
  2. Prunus armeniaca L. // The Plant List. URL: http://www.theplantlist.org/tpl1.1/record/rjp-2050
  3. Prunus armeniaca // The New York Botanical Garden's Virtual Herbarium. URL: http://sweetgum.nybg.org/science/vh/specimen_list.php?SummaryData=prunus+armeniaca

Автор ВУЕ